1
00:00:00,000 --> 00:00:02,000
Коли мені було 11,

2
00:00:02,000 --> 00:00:06,000
пам'ятаю, як прокинулась від радісного гомону в будинку.

3
00:00:06,000 --> 00:00:09,000
По маленькому сірому радіо

4
00:00:09,000 --> 00:00:13,000
мій батько слухав новини ВВС (Бі-Бі-Сі).

5
00:00:13,000 --> 00:00:16,000
На його обличчі сяяла посмішка, що здивувало мене,

6
00:00:16,000 --> 00:00:20,000
оскільки зазвичай новини його пригнічували.

7
00:00:20,000 --> 00:00:25,000
"Влада Талібану закінчилась!" -- вигукнув батько.

8
00:00:25,000 --> 00:00:27,000
Я не знала, що це значило,

9
00:00:27,000 --> 00:00:33,000
проте я бачила, що батько був надзвичайно щасливий.

10
00:00:33,000 --> 00:00:41,000
Він сказав: "Тепер ти можеш ходити до справжньої школи".

11
00:00:41,000 --> 00:00:46,000
Я ніколи не забуду цього ранку.

12
00:00:46,000 --> 00:00:51,000
Справжня школа.

13
00:00:51,000 --> 00:00:55,000
Розумієте, мені було 6, коли Таліби захопили Афганістан

14
00:00:55,000 --> 00:00:58,000
і заборонили дівчатам відвідувати школу.

15
00:00:58,000 --> 00:01:01,000
Тому протягом наступних п'яти років я переодягалася в чоловічий одяг

16
00:01:01,000 --> 00:01:04,000
і супроводжувала свою старшу сестру до таємної школи.

17
00:01:04,000 --> 00:01:09,000
Їй не можна було виходити на вулицю самій.

18
00:01:09,000 --> 00:01:14,000
Лише таким чином ми обоє могли навчатися.

19
00:01:14,000 --> 00:01:17,000
Кожного дня ми йшли іншою дорогою,

20
00:01:17,000 --> 00:01:21,000
щоб ніхто не запідозрив, куди ми прямували.

21
00:01:21,000 --> 00:01:23,000
Ми ховали книги в пакети для продуктів,

22
00:01:23,000 --> 00:01:29,000
щоб усі думали, що ми просто йдемо за покупками.

23
00:01:29,000 --> 00:01:32,000
Школа знаходилася у будинку,

24
00:01:32,000 --> 00:01:37,000
де понад сто учнів тиснулися у маленькій вітальні.

25
00:01:37,000 --> 00:01:43,000
Взимку нам було затишно, а от влітку -- дуже спекотно.

26
00:01:43,000 --> 00:01:46,000
Ми всі: вчитель, учні та батьки --

27
00:01:46,000 --> 00:01:50,000
усвідомлювали, що ризикуємо життям.

28
00:01:50,000 --> 00:01:52,000
Час від часу школу раптово на тиждень

29
00:01:52,000 --> 00:01:56,000
відміняли через те, що Талібан щось запідозрив.

30
00:01:56,000 --> 00:01:59,000
Ми завжди переймалися тим, чи вони знали щось про нас.

31
00:01:59,000 --> 00:02:02,000
Чи стежать за нами?

32
00:02:02,000 --> 00:02:06,000
Чи знають, де ми живемо?

33
00:02:06,000 --> 00:02:08,000
Попри те, що нам було страшно,

34
00:02:08,000 --> 00:02:15,000
ми все ж хотіли ходити до школи.

35
00:02:15,000 --> 00:02:19,000
Мені дуже пощастило виховуватися в сім'ї,

36
00:02:19,000 --> 00:02:25,000
де цінували освіту і оберігали доньок.

37
00:02:25,000 --> 00:02:30,000
Мій дідусь був надзвичайною людиною свого часу.

38
00:02:30,000 --> 00:02:34,000
Невиправний вільнодумець із віддаленої провінції Афганістану,

39
00:02:34,000 --> 00:02:37,000
він наполягав, щоб його донька, моя мати,

40
00:02:37,000 --> 00:02:44,000
відвідувала школу, і через це його батько відмовився від нього.

41
00:02:44,000 --> 00:02:47,000
Моя освічена мама стала вчителькою.

42
00:02:47,000 --> 00:02:50,000
Ось вона.

43
00:02:50,000 --> 00:02:53,000
Два роки тому вона вийшла на пенсію і перетворила

44
00:02:53,000 --> 00:02:58,000
наш будинок на школу для місцевих дівчат та жінок.

45
00:02:58,000 --> 00:03:03,000
А мій батько -- це він --

46
00:03:03,000 --> 00:03:10,000
перший зі своєї сім'ї здобув освіту.

47
00:03:10,000 --> 00:03:12,000
Він був впевнений, що його діти,

48
00:03:12,000 --> 00:03:17,000
у тому числі й доньки, отримають освіту,

49
00:03:17,000 --> 00:03:21,000
незважаючи на Талібан, незважаючи на ризик.

50
00:03:21,000 --> 00:03:30,000
Відсутність освіти у дітей видавалася йому небезпечнішою проблемою.

51
00:03:30,000 --> 00:03:33,000
Пам'ятаю, як у період влади Талібану,

52
00:03:33,000 --> 00:03:38,000
були часи, коли мені не хотілося жити

53
00:03:38,000 --> 00:03:42,000
у постійному страху без надії на майбутнє.

54
00:03:42,000 --> 00:03:45,000
Хотілося просто все кинути,

55
00:03:45,000 --> 00:03:48,000
та мій батько

56
00:03:48,000 --> 00:03:51,000
казав:

57
00:03:51,000 --> 00:03:53,000
"Послухай сюди, доню,

58
00:03:53,000 --> 00:03:56,000
ти можеш втратити все у своєму житті.

59
00:03:56,000 --> 00:04:00,000
Твої гроші можуть вкрасти. Тебе можуть змусити покинути дім в часи війни.

60
00:04:00,000 --> 00:04:03,000
Проте лише одне буде з тобою завжди --

61
00:04:03,000 --> 00:04:06,000
те, що тут.

62
00:04:06,000 --> 00:04:11,000
І навіть якщо ми змушені будемо продати свою кров, щоб заплатити за навчання,

63
00:04:11,000 --> 00:04:14,000
ми зробимо це без вагань.

64
00:04:14,000 --> 00:04:19,000
То ти все ж не хочеш вчитись далі?"

65
00:04:19,000 --> 00:04:23,000
Зараз мені 22.

66
00:04:23,000 --> 00:04:25,000
Я виросла у країні, яку зруйнували

67
00:04:25,000 --> 00:04:29,000
десятки років війни.

68
00:04:29,000 --> 00:04:34,000
Менш ніж 6 відсотків жінок мого віку спромоглися отримати вищу освіту,

69
00:04:34,000 --> 00:04:36,000
і якби моя сім'я не надавала такого значення моїй освіті,

70
00:04:36,000 --> 00:04:39,000
я була б однією з них.

71
00:04:39,000 --> 00:04:44,000
Натомість, я стою перед вами, випускниця університету Мідлбері.

72
00:04:44,000 --> 00:04:54,000
(Оплески)

73
00:04:54,000 --> 00:04:57,000
Коли я повернулася до Афганістану, мій дідусь,

74
00:04:57,000 --> 00:05:02,000
той, якого вигнали з дому за бажання дати освіту своїм донькам,

75
00:05:02,000 --> 00:05:05,000
одним із перших привітав мене.

76
00:05:05,000 --> 00:05:08,000
Він хизується не тільки тим, що в мене є вища освіта,

77
00:05:08,000 --> 00:05:10,000
а й тим, що я була першою жінкою,

78
00:05:10,000 --> 00:05:12,000
і, що я наразі перша жінка,

79
00:05:12,000 --> 00:05:15,000
яка сидить за кермом авто і возить його вулицями Кабула.

80
00:05:15,000 --> 00:05:21,000
(Оплески)

81
00:05:21,000 --> 00:05:23,000
Моя сім'я вірить у мене.

82
00:05:23,000 --> 00:05:28,000
У мене великі сподівання на майбутнє, а у моєї сім'ї на мене - ще більші.

83
00:05:28,000 --> 00:05:33,000
Саме тому я -- представник глобальної кампанії

84
00:05:33,000 --> 00:05:35,000
10х10, яка має на меті надати освіту жінкам.

85
00:05:35,000 --> 00:05:38,000
Саме тому я -- співзасновниця SOLA --

86
00:05:38,000 --> 00:05:40,000
першої, і, певно, єдиної школи-інтернату

87
00:05:40,000 --> 00:05:42,000
для дівчат в Афганістані,

88
00:05:42,000 --> 00:05:48,000
країні, де дівчатам все ще небезпечно відвідувати школу.

89
00:05:48,000 --> 00:05:52,000
Мене тішить, що я бачу учениць у мене в школі,

90
00:05:52,000 --> 00:05:57,000
які здатні самореалізуватися.

91
00:05:57,000 --> 00:06:00,000
І я бачу їхніх батьків, які,

92
00:06:00,000 --> 00:06:05,000
як і мій власний, захищають їх

93
00:06:05,000 --> 00:06:14,000
попри всі перешкоди.

94
00:06:14,000 --> 00:06:16,000
Ахмед один із них. Це його несправжнє ім'я,

95
00:06:16,000 --> 00:06:19,000
і я не можу показати вам його обличчя,

96
00:06:19,000 --> 00:06:23,000
але він батько однієї з учениць.

97
00:06:23,000 --> 00:06:26,000
Менш ніж місяць тому, він зі своєю донькою

98
00:06:26,000 --> 00:06:30,000
поверталися зі школи до свого села

99
00:06:30,000 --> 00:06:36,000
і ще б мить - і вони б загинули

100
00:06:36,000 --> 00:06:41,000
від вибуху придорожньої міни.

101
00:06:41,000 --> 00:06:44,000
Зайшовши до будинку, Ахмед почув телефонний дзвінок.

102
00:06:44,000 --> 00:06:47,000
Голос у слухавці попередив,

103
00:06:47,000 --> 00:06:51,000
що якщо він дозволить доньці повернутися до школи,

104
00:06:51,000 --> 00:06:53,000
то вибух повториться.

105
00:06:53,000 --> 00:06:57,000
"Ти можеш вбити мене зараз, якщо хочеш, -- сказав Ахмед, --

106
00:06:57,000 --> 00:07:01,000
але я не руйнуватиму майбутнє моєї доньки

107
00:07:01,000 --> 00:07:06,000
через твої відсталі погляди".

108
00:07:06,000 --> 00:07:08,000
Я помітила, що в Афганістані,

109
00:07:08,000 --> 00:07:12,000
що не є характерним для Заходу,

110
00:07:12,000 --> 00:07:15,000
за кожною з нас, хто досяг успіху,

111
00:07:15,000 --> 00:07:22,000
стоїть батько, який вірить у свою доньку,

112
00:07:22,000 --> 00:07:27,000
і який розуміє, що її успіх -- це і його успіх.

113
00:07:27,000 --> 00:07:31,000
Я не кажу, що наші матері не сприяють нашому успіхові.

114
00:07:31,000 --> 00:07:36,000
Насправді, саме вони часто першими

115
00:07:36,000 --> 00:07:39,000
підштовхують своїх доньок до успішного майбутнього,

116
00:07:39,000 --> 00:07:42,000
проте, якщо розглядати таке суспільство, як у Афганістані,

117
00:07:42,000 --> 00:07:46,000
то нам просто необхідна підтримка чоловіків.

118
00:07:46,000 --> 00:07:49,000
За влади Талібану дівчат, які ходили до школи,

119
00:07:49,000 --> 00:07:51,000
налічувалося сотні.

120
00:07:51,000 --> 00:07:53,000
Не забувайте, це було заборонено.

121
00:07:53,000 --> 00:07:59,000
Проте зараз у школах Афганістану їх понад три мільйони.

122
00:07:59,000 --> 00:08:06,000
(Оплески)

123
00:08:06,000 --> 00:08:12,000
Афганістан виглядає зовсім по-іншому з Америки.

124
00:08:12,000 --> 00:08:17,000
Мені здається, що американці вбачають нетривалість у змінах.

125
00:08:17,000 --> 00:08:20,000
Боюсь, що ці зміни не триватимуть

126
00:08:20,000 --> 00:08:25,000
після виведення військ США.

127
00:08:25,000 --> 00:08:28,000
Але коли я повертаюсь до Афганістану,

128
00:08:28,000 --> 00:08:33,000
коли бачу своїх учениць

129
00:08:33,000 --> 00:08:36,000
та їхніх батьків, які захищають їх,

130
00:08:36,000 --> 00:08:40,000
які підтримують їх, я бачу світле майбутнє

131
00:08:40,000 --> 00:08:44,000
і тривалі зміни.

132
00:08:44,000 --> 00:08:52,000
Для мене Афганістан -- країна надії та необмежених можливостей,

133
00:08:52,000 --> 00:08:55,000
і кожного дня

134
00:08:55,000 --> 00:08:59,000
дівчата з SOLA нагадують мені про це.

135
00:08:59,000 --> 00:09:02,000
Як і в мене, у них великі сподівання на майбутнє.

136
00:09:02,000 --> 00:09:04,000
Дякую.

137
00:09:04,000 --> 00:09:15,000
(Оплески)