Привіт. Мене звати Сімон. Знаєте, як іноді радять: коли ти боїшся виступати на сцені, уявляй людей у залі голими. Від цього ти нібито маєш почуватися краще. Але я подумала... Уявляти всіх вас голими в 2018-му якось дивно та неправильно. Ми наполегливо прагнемо залишити такі речі в минулому, тож нам потрібен новий метод, щоб впоратися з хвилюванням на сцені. І я зрозуміла, що мені б, насправді, хотілося дивитися на вас так, як ви дивитеся на мене, просто щоб трохи все врівноважити. Якби в мене було більше очей, тоді ми всі почувалися б комфортніше, чи не так? Тож готуючись до цієї промови, я зробила собі сорочку. (Бряжчання) (Сміх) Це іграшкові очі. На виготовлення цієї сорочки я витратила 14 годин та 227 іграшкових очей. І змога дивитися на вас так, як ви дивитеся на мене – це лише одна з причин, чому я це зробила. Інша причина – бо я можу робити так. (Іграшкові очі бряжчать) (Сміх) Я створюю багато таких речей. Я бачу проблему та придумую, як її вирішити. Наприклад, чищення зубів. Це те, що всім нам доводиться робити, це досить нудно, і нікому особливо не подобається. Якби в залі були семирічні діти, вони б вигукнули "Так!" А що, якби у вас був прилад, який робив би це за вас? (Сміх) Я називаю його... Я називаю його "Шолом-щітка". (Сміх) (Дзижчання руки робота) (Сміх) (Оплески) Мій шолом рекомендують нуль стоматологів з 10, і він однозначно не став революційним у світі стоматології, але він повністю змінив моє життя. Я закінчила цей шолом-щітку три роки тому, і коли я його закінчила, я пішла у вітальню, ввімкнула камеру та зняла семисекундне відео про те, як він працює. І на даний момент, це досить типова сучасна казка про дівчину, яка викладає відео в Інтернет, Інтернет обвалюється на дівчину, тисячі чоловіків у коментарях просять її руку та серце... (Сміх) Вона ігнорує всіх їх, створює канал на YouTube та продовжує конструювати роботів. Відтоді я створила для себе цю маленьку нішу в Інтернеті як винахідник непотрібних приладів, тому що, як усі ми знаємо, найлегший шлях стати найкращим у своїй сфері – обрати дуже вузьку сферу. (Сміх) (Оплески) Тож я створила канал на YouTube про своїх роботів і робила такі речі, як стрижка за допомогою дрона. (Гудіння дрона) (Сміх) (Дрон падає) (Сміх) (Гудіння дрона) (Сміх) (Оплески) І прилад, що допомагає мені прокидатися вранці – (Звук будильника) (Сміх) (Відео) Сімон: Ой! А ще цей прилад, що допомагає мені різати овочі. (Удари ножів) Я не інженер. Я не вивчала конструювання у школі. Та я була надзвичайно амбітною ученицею. У середній та старшій школі я мала одні п'ятірки, і закінчила школу з відзнакою. З іншого ж боку, я боролася із великою боязню зазнати невдачі. Ось лист, який я надіслала своєму брату у той період. "Ти не уявляєш, як мені складно розповідати це тобі, зізнаватися в цьому. Мені страшенно ніяково. Я не хочу, щоб люди думали, що я дурна. Ну ось, знову розплакалась. Чорт." І ні, я не спалила випадково батьківський будинок. Те, про що я пишу в листі, і що мене так сильно засмутило – це четвірка за контрольну з математики. Отже щось однозначно відбулося між тодішнім і теперішнім. (Сміх) Серед іншого – статеве дозрівання. (Сміх) Це справді прекрасна пора. Та крім цього, я зацікавилась створенням роботів і захотіла вивчати техніку. Але створювати прилади, особливо, коли ти навчаєшся самостійно, надзвичайно складно. Існує велика ймовірність невдачі і, більше того, велика ймовірність, що це змусить тебе почуватись дурнем. А це було моїм найбільшим страхом на той час. Тож я вигадала установку, що гарантувала 100%-й успіх. З моєю установкою майже неможливо зазнати невдачі. Вона полягала в тому, що замість намагатися досягти успіху, я мала намір створювати речі, які будуть провальними. І хоча я цього не усвідомлювала в той час, створення безглуздих речей було досить розумним рішенням, тому що, продовжуючи ознайомлюватися з технікою, я вперше в житті не мусила боротися зі страхом поразки. І як тільки я позбавилася від тиску та очікувань від себе, цей тиск швидко замінив ентузіазм, і це дозволило мені просто гратися. Тож як винахідницю, мене цікавить те, з чим людям доводиться боротися. Це може бути щось маленьке, щось велике, щось середнього розміру, і щось на зразок промови на TED, створює цілий ряд нових проблем, які я можу вирішити. Визначення проблеми є першим кроком у моєму процесі створення непотрібного приладу. Перш, ніж прийти сюди, я сіла та продумала проблеми, які можуть у мене виникнути під час цієї промови. Забуду, що говорити. Люди не будуть сміятися... це ви. Чи навіть гірше, що ви будете сміятися не там, де треба... Тут можна було сміятися, дякую. (Сміх) Або що я розхвилююся, і почнуть тремтіти руки, а я дуже цього соромлюся. Чи що моя блискавка весь час буде розстебнута, і ви всі це помітите, а я ні, але вона застебнута, тож із цим все гаразд. Але що мене справді хвилює, це тремтячі руки. Пам'ятаю, в дитинстві, коли я виступала перед класом, у мене завжди був аркуш паперу з нотатками, який я клала на блокнот, щоб не було помітно, як він тріпотить. А я часто виступаю. Знаю, близько половини аудиторії скаже: "Створення безглуздих приладів - це весело, але яким чином це може стати бізнесом?" А виступи є частиною цього. І організатори завжди ставлять тобі склянку води на сцені, щоб мати чим втамувати спрагу, і мені завжди дуже сильно хочеться води, та я не наважуюся брати склянку в руки, бо люди можуть помітити, як вони тремтять. А як щодо робота, який подає склянку води? Продано боязкій дівчині в сорочці з іграшковими очима. Власне, мені потрібно її зняти, бо я маю дещо... (Іграшкові очі бряжчать) Ой. (Дзенькіт) (Сміх) Досі не придумала, як це назвати, але, гадаю, щось на зразок "Орбіта для голови", бо ця платформа обертається навколо вас, туди можна поставити будь-що. Можна поставити камеру і сфотографувати всю голову. Тобто це справді... Це надзвичайно універсальний прилад. (Сміх) Добре, і я маю... Тобто, можете покласти туди якусь їжу, наприклад, якщо хочете. Я маю трохи попкорну. І ви просто кладете трішки ось так. А тоді ви... Наука вимагає жертв — трохи попкорну впало на підлогу. Пройдімо весь шлях. (Дзижчання робота) (Сміх) А тут є маленька ручка. Потрібно підлаштувати її висоту, для цього потрібно підняти плечі. (Сміх) (Оплески) Ось маленька ручка. (Помах руки) (Сміх) (Оплески) Я щойно збила мікрофон, але, думаю, все гаразд. Добре, тепер я мушу пожувати попкорн, тож ви можете просто поплескати трішки довше... (Оплески) Добре, тож це як ваша персональна маленька сонячна система, тому що я представниця покоління 2000-х, тож хочу, щоб все оберталося навколо мене. (Сміх) Повернемось до склянки, заради якої все це. Тож, я обіцяю... Тут ще є... Тут немає води, перепрошую. Але мені все ще потрібно трохи попрацювати над цим приладом, бо я мушу взяти склянку в руку і поставити на платформу, але якщо в тебе трохи тремтять руки, ніхто не помітить, бо на тобі обладнання, що просто заворожує. Тож усе гаразд. Добре. (Дзижчання робота) (Спів) О ні, він застряг. Хіба це не втішає, що навіть роботи часом бояться сцени? Просто трохи застрягає. Це дуже по-людськи. Стривайте, повернімося трохи, а тоді... (Склянка падає) (Сміх) Хіба не прекрасно жити в наш час? (Сміх) (Оплески) І хоча мої прилади можуть здатися просто інженерним фарсом, я розумію, що натрапила на щось більше. Це вираження радості та смирення, які часто втрачаються в інженерній справі, і для мене це спосіб вивчати техніку без страху робити помилки. Мене часто запитують, чи планую я коли-небудь створити щось корисне, І може одного дня це станеться. Але з моєї точки зору, я вже це зробила, бо я створила для себе цю роботу, і це щось таке, чого я ніколи не планувала, ніколи не... (Оплески) Це те, чого я ніколи не планувала. Навпаки, це сталося лише тому, що я працювала з ентузіазмом, і я ділилася своїм ентузіазмом з іншими людьми. Для мене це справжня краса створення непотрібних речей, тому що це визнання, що ти не завжди знаєш, яка відповідь правильна. І це вимикає голос у твоїй голові, який каже тобі, що ти точно знаєш, як влаштований світ. Можливо, шолом-щітка не є відповіддю, але принаймні ти ставиш запитання. Дякую. (Оплески)