Ніколи не забуду,
як почувалась, коли побачила море
й уперше потрапила на корабель.
Для чотирирічної дитини
це було відчуття найбільшої свободи,
яке я тільки могла уявити.
Знаєте, тоді я відчула,
що одного разу залюбки вирушу
в кругосвітнє плавання.
Коли вирушаєте в таку мндрівку,
то знаєте, що треба мати з собою
все необхідне для виживання.
Що маєте, те й маєте.
Мусите продумати, що брати,
кожну краплю пального,
яка їжа буде в кожному пакеті.
Це життєва необхідність,
інакше нічого не вийде.
І раптом у голову прийшла думка:
"А хіба у світі по-іншомуі?"
Відомо, що наші ресурси не безконечні,
дані нам один раз за всю історію людства.
Знаєте, метали, пластик, добрива.
Ми це все викопуємо з землі,
а потім на землі використовуємо.
Як довго це може тривати?
Звісно, мав бути інший спосіб
використовувати світові ресурси,
щоб не вичерпати їх.
Це питання продовжувало турбувати мене,
і пройшло багато часу,
поки я зрозуміла, що інший спосіб
ведення економіки існує,
є інший спосіб використання
ресурсів, матеріалів.
Це економіка замкнутого циклу.