Ніколи не забуду,
як почувалась, коли побачила море

й уперше потрапила на корабель.

Для чотирирічної дитини

це було відчуття найбільшої свободи,
яке я тільки могла уявити.

Знаєте, тоді я відчула,

що одного разу залюбки вирушу
в кругосвітнє плавання.

Коли вирушаєте в таку мндрівку,

то знаєте, що треба мати з собою
все необхідне для виживання.

Що маєте, те й маєте.

Мусите продумати, що брати,

кожну краплю пального,
яка їжа буде в кожному пакеті.

Це життєва необхідність,
інакше нічого не вийде.

І раптом у голову прийшла думка:
"А хіба у світі по-іншомуі?"

Відомо, що наші ресурси не безконечні,

дані нам один раз за всю історію людства.

Знаєте, метали, пластик, добрива.

Ми це все викопуємо з землі,
а потім на землі використовуємо.

Як довго це може тривати?

Звісно, мав бути інший спосіб
використовувати світові ресурси,

щоб не вичерпати їх.

Це питання продовжувало турбувати мене,

і пройшло багато часу,

поки я зрозуміла, що інший спосіб
ведення економіки існує,

є інший спосіб використання
ресурсів, матеріалів.

Це економіка замкнутого циклу.