АПОП (Акт про Припинення Онлайн Піратства) і ЗЗМЗ (Закон про Запобігання Мережевим Загрозам)

Що таке АПОП і ЗЗМЗ і до чого вони можуть призвести

Припустимо, що ви - власник певних
авторських матеріалів -

можливо, це фільм, можливо - якась
музика -

і ви помічаєте, що якийсь сайт, що
працює

за межами Сполучених Штатів,
на вашу думку,

відповідно до законодавства США порушує
ваше авторське право.

Ви стверджуєте, що цей сайт, про який
ідеться, здійснює протиправні вчинки,

відповідно до стандартів США. Проблема в
тому, що ви нічого не можете зробити -

він працює за межами США і їхніх законів.

Навіть якщо ви звернетеся до уряду, навіть
якщо уряд захоче щось з цим зробити,

він справді не зможе. Тому що, знову ж
таки, це поза межами юрисдикції США.

Мета АПОП (Акт про Припинення Онлайн
Піратства) - і це

досить шляхетно - надати таким добродіям
можливість зупинити це.

Проблема в тому - ми побачимо, що це
досить велика проблема, -

що, таким чином, вони отримують набагато
більше, ніж просто можливість зупинити

незаконну діяльність; це, по суті, дає їм
змогу продовжувати таке собі полювання

на відьом, на кожного, хто виявляє будь-які
ознаки подібної діяльності.

Це не стосується лише іноземних сайтів.

Запишемо це. Отже, АПОП розшифровується
як:

Акт про Припинення Онлайн Піратства -

це звучить досить обгрунтовано -

і це варіант документу, запропонованого
нижньою палатою Конгресу США.

Ще один документ, запропонований
Сенатом, дещо відрізняється,

але має схожу мету і це ЗЗМЗ (Закон про
Запобігання Мережевим Загрозам).

Яка його суть: якщо неможливо
відслідкувати основний сайт,

можливо, можна відслідкувати якийсь сайт,
підпорякований йому.

І такий, що функціонував би на території
Сполучених Штатів.

Отже, цей поза межами, а цей у
Сполучених Штатах.

Допомогти у цьому можуть пошукові сервіси.

Пошукові сервіси, такі як Google або Bing.

Вони перенаправлять на цей сайт. Або
рекламна мережа -

сайти, що дозволяють цьому сайту розміщати
рекламу і отримувати прибуток від неї,

що йде на користь от цьому сайту.

Або платіжні системи як PayPal

чи системи роботи з кредитними картками,
використовувані сайтом для отримання прибутку.

Та найважливіше - доменний сервіс,

що асоціює доменне ім’я цього сайту з
певним сервером.

Не буду заглиблюватися у технічні нюанси,
але коли ви вводите

щось на кшталт www.shady.foreign,

але, знову ж таки, це сайт може бути

ані тіньовим, ані іноземним,

та коли ви вводите щось подібне,

сервери у Сполучених Штатах відшуковують
сервери, що,

можливо, функціонують поза їх межами -
а саме: знаходять відповідність введеного

тексту номеру, що вказує на це веб-сайт, на
його сервер.

Від усього цього у Сполучених Штатах

цей сайт певною мірою залежить.

Оце і є суть АПОП, він дає змогу тим,

хто прагне захистити свої авторські
права,

у судовому порядку висувати претензії до
оцих добродіїв,

що, у свою чергу, змушує їх негайно
припинити

будь-які зв’язки з нелегальним сайтом,
або тим, який вони вважається нелегальним.

Така політика може видатися дуже
продуманою, але

насправді це щось типу "спочатку зробили,
а тоді подумали".

Працює це так: ви висуваєте обвинувачення,
поки ці хлопці

якимось чином не почнуть доводити свою
невинність, а вони,

можливо навіть перебувають не поза межами
Сполучених Штатів, а у них.

Та і сайт може бути легальним чи
вважатися

легальним на території США.

Як тільки висунуто обвинувачення: чи то
подано в суд,

чи надіслано листа з повідомленням, оці
посередники мають зупинити роботу сайту.

Можете уявити: роботу сайту зупинено -

те, чим він займається - що б це не було,
легальне чи ні,

негайно знищується, особливо,

якщо це пошукові чи платіжні сервіси.

Якщо скарг нема, оці хлопці починають
протистояння за законом.

Отож, якщо вони не скаржаться,

у них у самих почнуться проблеми.

Насправді це дуже нездорова
ситуація, якщо порозмислити.

Часом думається: ну добре,

можливо, ми якось обійдемо цю проблему.

Та страшно стає, коли вдуматися в суть
закону,

в його формулювання.

Лякає не стільки назва чи мета,

скільки саме формулювання. Маю на увазі
те, як він прописаний.

Абсолютно ясно, що на меті він має
значно більше,

ніж запобігання сайтам, що продають
неліцензовані ліки чи

надають змогу завантажувати фільми,
відео, музику

без дозволу їх власників.

Коли вчитатися, стає зрозуміло, що
вони хочуть заборонити

все, що якоюсь мірою

цього стосується.

Все це видно у тексті. Стаття 1.0.3
АПОП.

От як вони визначають сайт, що
займається зазіханням на власність США.

Отже, сайт вважається таким, що зазіхає
на власність США, якщо -

оце, як ви вже знаєте, у Сполучених Штатах
застосовується -

от цікаво: він "створений чи
використовується

з конкретно визначеною метою та

погоджує з оператором процес

подажу товарів чи послуг, під час чого

може сприяти чи самостійно вчиняти -
от тут цікаво -

сприяти чи самостійно вчиняти
правопорушення.

От вони, ці правопорушення.

Продаєш те, що не можеш продавати -

завдаєш шкоду праву власності
інших.

Оце "сприяти чи самостійно вчиняти"
видається досить невинним, аж поки

не замислишся над тим,
що саме тут мається на увазі.

Припустимо, я маю сайт, як от цей:
Академія Хана.

Скажімо, хтось пише повідомлення на
Академії Хана

і вже звідси посилається на сайт,
що насправді є незаконним,

тіньовим - на нього посилаються
тут у повідомленні.

То що, я сприяю, Академія Хана сприяє чи
самостійно вчиняє порушення?

А з такої позиції Академія Хана і буде

розцінюватися як сайт, що зазіхає на
власність США.

А є ж набагато більші ресурси,
ніж Академія Хана,

яким можна висунути такі ж претензії:
YouTube, чи Vimeo, чи будь-який інший сайт

Та навіть сайт новин, де можна
залишати коментарі,

зображення, як от Flickr.

Вони, можливо, отримують якісь
скарги від правовласників,

але тепер увесь сайт, якщо брати за основу
це визначення - сайт повністю

можна розцінювати як такий, що
зазіхає на власність США.

Відповідно до визначення, таким може бути
YouTube -

таким, що сприяє або сам порушує.

Академія Хана, будь-який сайт новин.

І Vimeo також.

І сайти обміну фото.

Люди візьмуть фото, на яке не мають
авторського права,

завантажать на сайт і все - під приводом
того,

що він нібито щось порушив,

можна повністю закрити цей
нелегальний сайт;

можна буде заблокувати такі сайти як
YouTube, чи Vimeo,

чи навіть CNN.com, якщо хтось залишить
повідомлення

чи зображення, яке розцінюватиметься
як порушення.

Процес насправді такий:

якщо якийсь вміст YouTube, чи Vimeo,
чи іншого сайту

буде розцінено як такий, що порушує
авторське право,

є закон, що змушує напряму сконтактувати
з YouTube,

вказати на цей вміст, що видається
протизаконним

і YouTube чи Vimeo, чи хто там ще мають
вилучити його.

Але цей закон дає можливість спочатку
зробити, а тоді подумати:

"Ой, подивіться, та це ж не заборонено".
Якби вони могли переконати суд

видавати розпорядження, повідомляти
оці сайти

про заборону діяльності, а це сайти, які,
я вважаю, дуже навіть легальні - як

YouTube, чи Vimeo, чи CNN.

Це стосується майже кожного сайту, куди
можна завантажувати щось

або давати якісь посилання.
Таким є і Фейсбук.

Будь-який сайт, де контент залежить
від користувачів.

Через одну лише забаганку можуть
заблокувати цілий сайт -

не тільки оцей провокативний вміст.

Лише переконавши одного з
суддів, або один з цих ресурсів,

можна заблокувати Фейсбук.

І знищити навіть згадки про Фейсбук.

CNN - всі ці сайти можуть бути заблоковані
через одну лише забаганку.

Ви скажете:

"Добре, якщо ці сайти можуть заблокувати
через примху -

якісь думки, незроблене домашнє
завдання -

потім, зрозумівши, що авторське право
не було порушене,

хіба вони не можуть знов відкрити
доступ?". Але шкоду вже заподіяно,

сайти було закрито;

вони втратили мільйони, мільярди
доларів;

десятки мільйонів користувачів,
які не змогли зайти на сайт.

Це стосується і Вікіпедії.

Хтось щось завантажив, не закінчене на
100%,

сайт блокують повністю, не лише цей
вміст.

Тоді ви скажете: "Ну так,
це погано".

Та хіба не можуть ці хлопці сказати:
"Слухайте, ви нас помилково заблокували,

ми на вас будемо скаржитися". Не можуть
і

тут стає зрозуміло наскільки цей закон
однобокий. Зауважте:

щоб бути реабілітованим, якщо вас

помилково звинуватили, єдина можливість
бути виправданим -

надати матеріальні докази звинувачення.

Отже, якщо правовласник каже: "Так,
думаю хтось на YouTube

порушує право власності",

а значить YouTube сприяє

зазіханню на власність США, а тоді

з’ясовується, що порушення не було,
що насправді особа

мала право на поширення,

сайт уже не може бути відновлено просто
завдяки словам: "Ой, я помилився".

Нема матеріальних доказів звинувачення.

Тож навіть якщо порушення і не було,

сайт усе одно закрито. Якісь невеличкі
суб’єкти, можливо,

мають право власності, викладають матеріал
на YouTube, а тоді

можновладці просто блокують YouTube,

навіть не розуміючи по суті, у чому справа.

І в такому випадку навіть зустрічний позов
неможливий.

Та тут все ще більш неприємно: щоб
бути звинуваченим,

не обов’язково сприяти порушенням

чи самому порушувати.

Вас розцінюють як порушника, що
зазіхає на власність США,

навіть якщо нічого протизаконного ви
не робите і не сприяєте цьому,

але навіть якщо просто заважаєте
владі підтвердити, що щось таке робите.

Виглядає це так:

очевидно, деякі люди займаються вдома
протизаконними речима і

очевидно, що більшість замикає двері
домівок, щоб туди ніхто не потрапив.

Можливо, те, що люди роблять
щось протизаконне ще

більше спонукає їх замикати двері і
закривати штори.

Що виходить насправді:

те, що ти замикаєш двері і
закриваєш штори, щоб

можновладці не бачили твоїх порушень -

вже є порушенням.

Це, ймовірно, найогидніше і найкричущіше
втручання у приватність, про яке

я колись чув і

яке колись намагалися узаконити.

Якби я був вами - таким самим волелюбним американцем, мене б це дуже стурбувало.