Усередині мозку майстра прокрастинації

Тім Урбан знає, що прокрастинація не має жодного сенсу, але він ніколи не вмів подолати свою звичку чекати до останньої хвилини, щоб щось зробити. У цій веселій і змістовній розмові, Тім Урбан запрошує нас у подорож, розповідаючи про залежність від YouTube, Wikipedia і бажання годинами дивитися у вікно - і спонукає нас задуматись, через що ми насправді прокрастинуємо, перш ніж ми вичерпаємо свій час на цьому світі.

В коледжі

я вивчав державне управління,

тож мав дуже багато письмових робіт.

Виконуючи такі завдання, звичайні студенти

планують свою роботу приблизно так.

Ну ви зрозуміли ...

(Сміх)

... починаєш можливо трохи повільніше,

але робиш достатньо
протягом першого тижня

і, попрацювавши трохи більше
протягом наступних тижнів,

врешті встигаєш.

(Сміх)

І я хотів зробити саме так.

Це був мій план.

Я вже був готовий почати,

але потім все якось навалювалося,

і врешті я робив якось так.

(Сміх)

І так ставалося з кожною
письмовою роботою.

Але потім настав час писати
90-сторінкову дипломну роботу,

на яку тобі дають рік.

Я розумів, що з дипломом мій
звичайний підхід не спрацює.

Це був занадто великий проект.

Отже я все спланував,

та вирішив, що мені треба працювати
наступним чином.

Це мій план на рік.

Я почну спокійно,

потім підвищу темп десь усередині,

і в кінці додам обертів -

так наче підійматимусь сходами.

Хіба ж важко йти вгору по сходах?

Нічого страшного, чи не так?

Але потім сталася кумедна річ.

Ці перші кілька місяців?

Вони наставали й минали,

а я чомусь не міг нічого зробити.

Отже я підготував новий план.

(Сміх)

А потім ...

(Сміх)

Але наступні кілька місяців також минули,

а я не написав жодного слова.

Таким чином план був таким.

Потім два місяці перетворились на один,

а той перетворився на два тижні.

І одного дня я прокинувся -

а в мене залишилось три дні.

Я ж досі не написав ні слова,

тож я зробив єдине, що я міг:

написав 90 сторінок протягом 72 годин,

не спав не одну, а дві ночі поспіль -

люди не повинні проводити
таку кількість часу без сну.

Пробіг через студмістечко,

злетів наче у сповільненій зйомці

і встиг здати в останню хвилину.

Я думав, що це кінець.

Але через тиждень мені зателефонували,

з коледжу.

І спитали: "Це Тім Урбан?",

я кажу: "Так".

І вони кажуть: "Нам треба поговорити
про вашу дипломну роботу".

Я кажу: "Гаразд".

А вони:

"Це найкраща робота,
яку ми коли-небудь бачили".

(Сміх)

(Оплески)

Цього не сталося.

(Сміх)

Це була дуже, дуже погана дипломна робота.

(Сміх)

Мені просто хотілося насолодитися моментом,
коли ви всі подумали:

"Цей хлопець дивовижний!"

(Сміх)

Ні, насправді це було дуже погано.

У всякому разі, сьогодні я
письменник та блогер.

Я веду блог "Wait But Why".

Кілька років тому я вирішив
написати про прокрастинацію.

Моя поведінка завжди дивувала людей
навколо мене, які не були прокрастинаторами,

тож я хотів пояснити всьому світу,

що відбувається у голові прокрастинаторів

та чому вони такі.

У мене була гіпотеза,

що мозок прокрастинаторів відрізняється

від мозку інших людей.

Щоб це перевірити, я знайшов лабораторію МРТ,

яка дозволила мені просканувати мій мозок

та мозок людини, що не є прократинатором,

щоб я зміг їх порівняти.

Сьогодні я приніс їх сюди,
щоб показати вам.

Я хочу, щоб ви уважно подивилися,
чи ви зможете помітити різницю.

Я знаю, що ви не експерти,

це не так очевидно,
але просто подивіться, добре?

Ось це мозок не-прокрастинатора.

(Сміх)

А ось це -

мій мозок.

(Сміх)

Є відмінність.

Обидва мозки містять у собі
Раціональну Людину,

але у мозку прокрастинатора

також є Мавпа, яка потребує
миттєвих задоволень.

Що це значить для прокрастинатора?

Це означає, що все гаразд,
доки не станеться ось це.

[Це ідеальний час, щоб зробити щось.] [Ні!]

Таким чином, Раціональна Людина
прийме рішення

зробити щось корисне,

але Мавпі не подобається цей план,

тож вона забирає штурвал

та каже: "Краще прочитаймо
всю сторінку у Вікіпедії

про скандал Ненсі Керріґан
і Тоні Гардінґ,

тому що я тільки що про це згадала.

(Сміх)

Потім ...

(Сміх)

Потім ми підемо до холодильника,

перевірити, чи не з'явилось там що-небудь
нове за останні 10 хвилин.

Після цього ми потрапляємо на Youtube,

де починаємо з відео Річарда Фейнмана
про магніти,

і пізніше закінчуємо інтерв'ю

з мамою Джастіна Бібера.

(Сміх)

"Все це займає певний час,

тож в нас немає часу зробити
щось корисне сьогодні.

Вибач!"

(Зітхає)

Що ж відбувається?

Мавпі, яка потребує миттєвих задоволень,
здається, не подобається хлопець,

якого ви хочете поставити за штурвал.

Вона живе лише в теперішньому.

Вона не пам'ятає минулого,
не знає майбутнього,

її цікавлять тільки дві речі:

аби було легко та весело.

Це чудово працює у світі тварин.

Якщо ви собака

і проводите все своє життя, не роблячи
нічого, окрім простих та веселих речей,

ви досягли неймовірного успіху!

(Сміх)

Для мавпи

людина є просто одним із видів тварин.

Ви повинні добре спати, добре їсти
та розмножуватися,

що цілком працювало в печерні часи.

Але, якщо ви не помітили,
ми вже не живемо в печерах.

Ми живемо в розвинутій цивілізації,
і Мавпа не знає, що це таке.

Саме тому в нашому мозку
є інший персонаж -

Раціональна Людина,

яка дає змогу робити те,
чого не можуть інші тварини.

Ми можемо уявити майбутнє.

Можемо побачити загальну картину.

Можемо складати довготермінові плани.

Вона хоче прийняти все це до уваги.

Хоче, щоб ми робили те,

що має сенс саме зараз.

Авжеж, іноді має сенс

робити приємні та веселі речі,

наприклад, пообідати, виспатись,

або насолоджуватись вільним часом.

Саме тому трапляються співпадіння.

Іноді вони погоджуються.

Але в інших випадках,
має набагато більше сенсу

робити речі, можливо, важчі та менш приємні,

але дуже важливі, якщо дивитись
на речі масштабно.

Це саме той випадок,
коли між ними стається конфлікт.

Для прокрастинатора

цей конфлікт завжди закінчується однаково:

він проводить дуже багато часу
в цій помаранчевій зоні,

у простому й веселому місці поза зоною
кола Раціональності.

Я називаю це місце
Лиховісним Ігровим Майданчиком.

(Сміх)

Лиховісний Ігровий Майданчик

знайомий всім прокрастинаторам.

Там відбуваються всі розваги

тоді, коли не час для дозвілля.

Веселощі, що трапляються на
Лиховісному Ігровому Майданчику,

насправді не є веселощами,
тому що вони незаслужені,

повітря сповнене почуттям провини,
страху, занепокоєння та ненависті до себе -

все це почуття прокрастинатора.

І питанням є, в цій ситуації з
Мавпою за штурвалом,

як прокрастинатор може
потрапити до блакитної зони,

менш приємного місця, але саме там, де
трапляються дійсно важливі речі?

Виявляється, в прокрастинатора
є ангел-охоронець,

хтось, хто завжди стежить за ним

в його найтемніші часи -

хтось, кого називають Монстр Паніки.

(Сміх)

Більшість часу Монстр Паніки
перебуває в стані спокою,

але він раптово прокидається кожного разу,
коли наближається дедлайн

або коли є небезпека публічного приниження,

кар'єрної катастрофи або якогось іншого лиха.

І найголовніше, він - єдине,
чого боїться Мавпа.

Він став дуже актуальним
у моєму житті досить недавно,

тому що люди з TED зв'язалися
зі мною 6 місяців тому

та запропонували мені
виступити на TED.

(Сміх)

Авжеж я погодився.

Це завжди було моєю мрією - розповідати,
що я виступав на TED колись у минулому.

(Сміх)

(Оплески)

Але під час всього цього хвилювання

Раціональна Людина думає зовсім про інше.

Вона каже: "Чи розуміємо ми,
на що ми погодились?

Адже щоб отримати щось у майбутньому,

нам треба сісти та
попрацювати над цим зараз".

А Мавпа каже: "Я повністю погоджуюсь, але
давай відкриємо Google Earth

та збільшимо масштаб у нижній частині Індії,
приблизно до 200 футів над землею,

та будем скролити вгору протягом двох з половиною годин, доки не доберемось до верхньої частини країни,

щоб краще відчути Індію".

(Сміх)

Саме це ми зробили того дня.

(Сміх)

Шість місяців перетворилися на чотири,
потім чотири - в два, потім в один,

TED вирішили оголосити спікерів.

Я видкрив вебсайт та побачив своє обліччя,

що дивиться просто на мене.

Вгадайте, хто прокинувся?

(Сміх)

Отже Монстр Паніки починає божеволіти,

і через декілька хвилин
хаос панує у всій системі.

(Сміх)

І Мавпа - ви пам'ятаєте, що вона
боїться Монстра Паніки -

бум, вона вже на дереві!

І нарешті,

нарешті Раціональна Людина
може стати за штурвал

і почати працювати над промовою.

Наявність Монстра Паніки пояснює

божевільну поведінку прокрастінатора,

наприклад, як такий як я
може провести два тижні,

не в змозі написати перше речення,

а потім неймовірним чином

провести всю ніч без сну
та написати вісім сторінок.

Ця ситуація - з трьома персонажами -

це система прокрастинатора.

Це не гарно, але це працює.

Про це я вирішив написати
в своєму блозі декілька років тому.

Я був дуже здивований результатом.

Я отримав тисячі імейлів

від дуже різних людей

зі всього світу.

Це були медсестри, банкіри,
митці, інженери

та дуже багато аспірантів.

(Сміх)

Всі вони писали одне й те саме:

"В мене така ж проблема".

Але більше за все мене вразив
контраст між легкістю тону в статті

та важкістю в цих листах.

Ці люди були сповнені розчарування

через те, що прокрастинація
зробила з їхнім життям,

що Мавпа зробила з ними.

Я подумав про це і сказав:

"Що трапилось?

Чому ці люди опинились в такій скруті?"

Виявилось, що існує
два види прокрастинації.

Все, про що я розповідав сьогодні,
приклади, які я наводив,

в них всіх були дедлайни.

А коли є певні дедлайни,

всі ефекти прокрастинації короткотермінові,

тому що втручається Монстр Паніки.

Але існує другий вид прокрастинації,

коли дедлайнів немає.

Отже, якщо ви хочете зробити кар'єру,
де все залежить лише від вас -

щось творче або підприємницьке -

тут немає жодних дедлайнів,
тому що нічого не відбудеться,

доки ви не зробите важку роботу

і не розпочнете справу.

Також є багато речей поза вашою кар'єрою,

у яких також немає дедлайнів -

побачитись з родиною, зайнятись спортом
або піклуватись про своє здоров'я,

працювати над стосунками,

або лишити стосунки, що не працюють.

Якщо єдиним механізмом прокрастинатора,
який виконує ці важкі речі,

є Монстр Паніки, це проблема,

тому що у всіх цих ситуаціях без дедлайну

Монстр Паніки не з'явиться.

В нього немає причин прокидатися,

тож всі ефекти прокрастинації

триватимуть вічно.

І саме цей вид прокрастинації

не є таким помітним,
про нього не говорять так багато,

як про кумедний короткотерміновий
вид з дедлайном.

Від нього страждають тихо та на самоті.

Саме цей вид прокрастинації може стати

джерелом страждань та жалю.

Я гадаю, саме через це
всі ці люди написали мені,

через це вони були у такій скруті.

Вони не нервуються через якийсь проект.

Ця довготермінова прокрастинація
змусила їх відчути себе глядачем

у своєму власному житті.

Вони відчувають розчарування не тому,
що не змогли реалізувати свої мрії;

а тому що вони не мали змоги навіть
почати рухатись у їхньому напрямку.

Отже, я прочитав усі ці листи,
і мене осяяло -

я гадаю, що людей, які не є
прокрастинаторами, не існує.

Саме так - я вважаю, що
всі ви - прокрастинатори.

Можливо, ви живете не в такому безладі,

як деякі з нас,

(Сміх)

та у деяких з вас дуже здорові
стосунки з дедлайнами,

але пам'ятайте: найбільш підлі витівки Мавпа робить,

коли дедлайнів немає.

Хочу показати вам одну річ.

Я називаю це Календарем Життя.

Одна клітинка - це один тиждень життя
завдовжки у 90 років.

Не так вже й багато там цих клітинок,

особливо якщо ви вже використали
певну кількість.

Я гадаю, ми повинні дуже уважно
подивитись на цей календар.

Ми повинні подумати,
через що ми прокрастинуємо,

тому що у кожного є певна причина.

Нам треба триматись подалі від Мавпи.

Це завдання для кожного з нас.

А через те, що клітинок не так вже й багато,

це завдання ми повинні почати вже сьогодні.

Ну можливо не прямо сьогодні, але ...

(Сміх)

Ну, ви знаєте,

коли-небудь.

Дякую.

(Оплески)