Andy Warhol, Campbell's Soup Cans: Why is this Art?

(Стівен Цукер) Ми дивимося на одне
полотно з серії

"32 банки супу Кемпбелл" Енді Уорхола
1962 року в Музеї сучасного мистецтва.

І одне з найважливіших питань, що постає
особливо щодо сучасного мистецтва,

є: "Ну, і чому це мистецтво?".

(Сал) Якщо ви запитаєте в мене це, то
купа речей з’явиться у моєму мозку.

Це викликає в мені щось, що схиляє
мене до відповіді "так",

але є також купа інших речей, що кажуть:
"якби я не побачив це у музеї,

а у маркетинговому відділі
"Супи Кемпбелла",

чи не розглядали
б ви це по-інакшому?"

(Цукер) Бо тоді це реклама
(Сал) Так.

(Стівен) Але у контексті музею або
студії Енді Уорхола

це не реклама, так?

(Сал) Навіть якщо це одне й те саме
(Стівен) Так.

(Сал) Ідея, завдяки перенесенню це
у музей, каже:

"Подивись на це по-інакшому".

(Стівен) Ну, так. Це справді
змінює місце,

змінює значення, трансформує його

і це одна з центральних ідей сучасного
мистецтва -

ви можете взяти щось, що не обов’язково
базується

на технічних вміннях,

бо не думаю, що
сказали б

що це гарно зображено
-Точно

- Але змінивши місце, ми думаємо про це
по-інакшому.

- І так я думаю він отримав би похвалу за
те, що взяв щось,

що дуже, майже приземлене, що ви
бачите

в кожного, у кожному серванті,
і зробити це центральною ідеєю,

як "ви мусите звернути на це увагу".

- Я думаю, що це правильно. І вважаю,
що він робить це

з суб’єктом, який був з найнижчих, за який
можно було б вхопитися.

Я маю на увазі, дешеве рекламне мистецтво
було чимось далеким

від зображального мистецтва великих
митців

і тоді сфокусуватися на чомусь низькому,
як банка супу,

і... курки під вершками, не менше.

- Тобто, розумієте,

багато чого, якби він зробив це 50 років
раніше, люди б подумали, що він шарлатан.

А зараз вони подумали б,
що "він банальний".

Тобто тоді був час, коли люди
думали: це - мистецтво.

- Я вважаю це правильним.

У 1962, коли справа Уорхола була словами,
що автентичне і важливе у нашій культурі,

було масове виробництво, фабрика

сказано у сенсі "не дивімося на природу,
наче ми аграрна країна,

ми зараз в індустріальній культурі,

що є природним для
нашого світу зараз.

(роздумує)

Я пам’ятаю, коли я був у коледжі,
там був студент, що керував виставкою,

і як жарт він поставив маленький подіум
і його обідній піднос,

він повісив маленький плакат на це
"Обідній піднос" у суботу

так він пожартував, і всім здалося це
кумедним,

до певної міри це звучало, як те,
що він зробив було мистецтвом.

Ну, думаю, оскільки було весело, бо
це було близько

і певною мірою, коли хтось взяв обідній
піднос та зробив правильне освітлення

і надав йому подіум для огляду і
зробив повний опис цього,

я дивився на обідній піднос по-іншому.

Це ніби та сама ідея. Приземлена річ, що
ми використовуємо кожен день.

Було це жартом чи тим самим мистецтвом?

Ну, я думаю, жарт, але дуже близький до
важливого мистецтва.

Він мав дозвіл на це завдяки
Марселю Дюшан.

Насправді, Уорхол мав подібний дозвіл не
сфокусовуватися на створенні чогось:

на живописі, на композиції, на кольорі,

а сконцентруватися на створенні ідей.

І причина, чому ми говоримо про Уорхола чи
Дюшана, чи когось інакшого,

є, як ви казали, не те, що вони
зробили це технічно сильно.

Маркетингове відділення "Супу Кемпбелла"
вже створило щось таке саме сильне.

Це більше те, що вони були людьми, які
дивилися на світ по-інакшому і виділяли це.

Ну, думаю, так. Уорхол свідомо працював
в цьому напрямку, ставлячи ті самі питання,

що і жартівник у твоїй школі.

Він казав, чи може це бути мистецтвом?

І насправді, він просуває це.

Подивіться на картину ближче.

Це одна з останніх, яку він намалював.

Він визначив каліграфію "Супу Кемпбелла"

як відображення банки згори.

Але тоді він зупинився і сказав, що не
хоче малювати флору листя.

Ви бачите флору листя внизу.

Я не хочу малювати це, так він зробив
печатку і розмістив це механічно.

Що означає це для митця, скажемо:
"Я навіть не хочу це малювати?".

"Я збираюся знайти механічний процес, щоб
полегшити це".

Уорхол робив те, що важливо, що
відображає спосіб,

у який ми виготовляємо, створюємо світ.

Подумайте про речі, якими ми оточуємо
себе.

Майже все зроблене на фабриці.

Майже нічого унікального у цьому світі.

Це не той світ, що ми зазвичай вважаємо
прекрасним.

Я знаю, іноді я відчуваю, виправте мене,
якщо я не маю рацію, прийняте рішення,

що Уорхол був цікавим чи величний,
і тоді

люди інтерпертували його твори, щоб
підтвердити його величність.

О подивись, він використав принтер замість
малювання цього, що показує, що він

відображав...

Але якби він зробив це інакше, намалював
руками чи ліктем,

чи пальцем, чи чимось ще,

люди сказали б: "Неперевершено.
Ми зазвичай бачимо це надрукованим,

але він зробив це вручну".

Наскільки ви вважаєте це причиною?
Чи я занадто цинічний.

Ні, думаю, є цінність до деякої
міри цинізму,

і певним чином про що ми говоримо.

Що означає бути авангардним митцем,
змінювати

мову мистецтва і намагати винайти шляхи,
що стосуються історичного моменту

певним прямим та автентичним способом.

Можливо, це легко сказати, бо я пам’ятаю,
як дивився на це,

коли був у 5-му класі мистецтва
Енді Уорхола.

І зараз здається майже
не таким унікальним,

але що я чую - у 62-ому, Уорхол був вартий
уваги, бо підштовхнув людське мислення

Вважаю, що Уорхол шукав у 1962
головну тему,

що була абсолютно поза межами того, що
ми сприймали за образотворче мистецтво.

Визначення поп-арту попросили дати одного
з його сучасників, Роя Ліхтенштейна,

і він сказав: "Ми шукали головну ідею, що
була така нікчемна, низька,

що ніхто б не міг повірити, що це було
мистецтвом".

Я вважаю, ви маєте рацію, ми думаємо
забагато про зорову культуру,

що ми приймаємо її.

Це чарівно, я думаю, тут є багато
потенціалу.

Це псевдомистецтво, створене для інших
цілей, але якщо світло засяє на ньому,

як воно показано тут,

у вашій голові, чи перетинає воно бар’єр
того, що є мистецтвом?

Ну, думаю, що, як ви зазначили, якби хтось
створив це зараз, це б було банальним.

І думаю, це правильно, воно акцентує, як
важко знайти у нашій культурі зараз

способи змусити нас побачити світ
по-новому.

Так, чудовим.

Переклад на українську: Юлія Мальцева, рев’ювер Оксана Кузьменко, благодійний фонд “Magneticone.org”