Sykes-Picot Agreement and the Balfour Declaration

Як ми побачимо у цьому відео

та в інших, корені багатьох сучасних

незгод на Середньому Сході

та багатьох конфліктів там

можна насправді простежити
у Першій світовій війні.

Я розумію, що це неймовірно скрутна тема,

що там є люди, які мають
дуже сильні почуття

з іншої сторони цього і
моєю метою тут є насправді

прикласти найбільші зусилля для того,
щоб розслідувати те, що справді трапилося.

Я заохочую вас сумніватися
у всій цій інформації

і досліджувати це все
самим, і чесно кажучи,

приходити до своїх
власних висновків.

Давайте відступимо
назад в жовтень 1915 року

або просто до 1915 року.

Британці вже вели війну проти османів.

Просто, як нагадування
всього того, що трапилося

в 1915 році, Дарданельська операція

до кінця 1915 року,
це було досить ясно,

що ця війна була великою
катастрофою для країн Антанти.

Османи могли відбивати атаки союзників,

і вони відступали.

Британці могли відбивати османів,

коли ті намагалися
захопити Суецький Канал в 1915.

Це є лише передумовою,
і ви можете уявити,

що британці мали велике
бажання отримати будь-яку допомогу

від своїх союзників у битві проти османів.

Зокрема, вони дуже хотіли
отримати допомогу від

арабів, які перебували під владою

Османської імперії протягом сотні років.

Це є задній план, коли ви маєте

це листування між вищим комісаром

у Єгипті, британським вищим комісаром

сером Генрі Макмагоном та шерифом Мекки

Хусейном біном Алі, який
мав свої власні бажання

бути абсолютним королем незалежної

арабської держави.

Вони продовжували рухатися
вперед-назад з середини 1915 року

до початку 1916-го, обговорюючи те,
якою державою вона могла бути.

Очевидно, що британці
хотіли його підтримки,

бажали, щоб він очолив
повстання проти османів.

Він уже виразив свої задуми щодо кордонів

держави, котру він хоче бачити.

Таким чином, це дає нам
обставини для цього листування

у жовтні 1915 року.

Це від сера Генрі Макмагона до Хусейна.

" ... це велика радість,
що я спілкуюся з вами

від їхнього імені,
імені британського уряду,

наступне твердження, яке я впевнений

ви приймете з задоволенням.

Два дистрикти Мерсіна та Александретти

і частини Сирії,
розташовиних на заході

районів Дамаска, Хомса, Хами,

та Алеппо не може бути сказано,
що вони повністю арабські

і повинні бути зняті від
обмежень, які ви вимагаєте."

Мова йде про обмеження,

котрі Хусейн вимагав

у попердніх листах.

" З вищесказаними змінами, "
так що цей регіон

прямо ось тут, ось тут є

Мерсиною, Александреттою, це є Гама,

Хомс, Дамаск, тож він насправді вів мову

про цей регіон, захід, захід цих міст

прямо ось тут.

Він каже, дивись, ти не
можеш повністю сказати,

що це є чисто арабськими землями,
я збираюся виключити це

від меж цієї потенційної

незалежної держави.

" З вищесказаними змінами
і без всіляких забобонів

до наших існуючих відносин
з арабськими правителями

ми приймаємо ці обмеження"

" Що стосується регіонів,
що лежать в середині меж,

де Велика Британія має право чинити

без вирішального фактора
інтересу її союзника,

" Франції", тож поки я
не ввійшов у конфлікт

з французами. " Я уповноважений від імені

уряду Великої Британії надати наступні

гарантії і зробити наступну відповідь

вашому листу; суть вищесказаних змін

тож забираючи цю частину,
Велика Британія готова

визнати і підтримати незалежність

арабів у всіх без винятку регіонах,

які вимагає Шериф Мекки."

Отже, це повністю включало
весь цей регіон

і насправді набагато більше,
ніж я показую тут,

сьогоднішня Сирія, Йорданія, Ірак,

частини Саудівської Аравії.

Про все це, по суті, британці говорили,

Так, ми дозволимо тобі мати це,

незалежну державу тут.

"Велика Британія гарантуватиме
безпеку Священних Місць

проти всієї зовнішньої агресії

і ми визнаємо їхню недоторканність.

Я переконаний, що ця декларація
забезпечить вашу безпеку

поза всі можливі сумніви,

поза всі можливі сумніви," співчуття

Великої Британії до бажання її друзів -

арабів - і ми випливемо у твердому

і довготривалому союзі,
безпосередні результати

внаслідок яких турки будуть вигнані

із арабських країн і
араби будуть звільнені

від турецького ярма,

яке протягом довгого
часу дуже важко тиснуло

на них."

Насправді, це дуже
допомогло переконати арабів

повстати проти турків,

проти Османської імперії,
вони відіграли значну

роль у Палестинській Кампанії,

вони повстали у червні 1916 року.

Зараз, відео, яке я зробив
щодо Палестинської кампанії,

я отримав декілька коментарів від
людей, які були цинічними

щодо намірів британців і
це дійсно виглядає, наче

британці були, насправді безсоромними.

Т.Е. Лоуренс, відомий,
як Лоуренс Аравійський

часто описувався, як містичний чоловік,

ця людина, яка мала
близкість з арабами.

Його реальне листування з

британським урядом насправді дійсно
показало, що він справді мав

в деякій мірі, я допускаю

по словах Джорджа В. Буша, щось типу

стратегії, він мав більш цинічний погляд

на ці відносини з арабами.

Це частини листування,
яке він написав

на початку 1916-го, тож прямо в цей час,

коли все це відбувалося.

Це каже, що він звертається до
можливого арабського повстання,

або діяльності Хусейна.

" Політика Хусейна здається
корисною для нас,

тому що вона збігається з нашими
безпосередніми цілями,

кінець ісламського 'блоку'

і поразка та розпад

Османської Імперії."

Допускаючи, що він
насправді не говорив про це,

це є однією з... британці

насправді не говорили про це, коли
вони розмовляли про Хусейна.

"Якщо ми зможемо налагодити
це, ця політична зміна

буде жорстокою,
ми ліквідуємо

загрозу ісламу, розділивши
це проти самого ж себе,

у самому його серці."

" Тоді буде Халіфа,

в деякій мірі сідло ісламу, " в Туреччині

і Халіфа у Аравії, у теологічній війні."

Це Т.Е. Лоуренс, я отримав це від

Золотого Воїна: Життя і Легенда

Лоуренса Аравії.

Навіть він, в деякій мірі,
зображений, як героїчна фігура,

робив речі у дуже стратегічні,

стратегічні терміни.

Щоб погіршити справи арабів,

поки британці намагалися їх переконати

повстати, вони теж були
у секретних переговарох

з французами щодо того,
як вони б розділили

Середній Схід, якби вони змогли

здолати османів.

На цьому місці війни, британці вже

робили деякий прогрес у Месопотамії,

але вони не змогли належним чином почати

Палестинську кампанію прямо тут.

Таким чином, все
це було припущенням.

Британським представником був Сайкс,

французьким - Пікот,

це було зробленим у згоді з росіянами.

Ми не мали такої революції в Росії,

як зараз, тож на початку
1916-го, у травні цей договір

був завершеним, цей
секретний договір.

Ми маємо договір Сайкс-Пікота,

це є секретним.

Дозвольте мені написати це,
це секретний договір

між Британією та Францією і, по суті, вони

розділяли весь Середній Схід між собою.

Ця синя ділянка ось тут,
це було б окуповно

Францією, ця частина східної Туреччини,

або сьогоднішня східна
Туреччина була б відданою

росіянам.

Британці змогли би окупувати,

окупувати південну Месопотамію,

по суті, забезпечивши захист нафти,

що йде з Персії.

Нафта стає все більш
і більш вирішальним

фактором щодо глобальної сили.

Тоді ми маємо оці
два протекторати

прямо тут, які теоретично
могли бути

незалежними або незалежною
арабською державою,

чи дві незалежні арабські
держав під захистом.

Дозвольте мені це
донести цитатою,

тому що "протекторат" не
завжди такий гарний,

як це звучить, під протекцією Франції,

або Британії, що значить,

" Ей, ти незалежна
держава, але ми

захистимо тебе, якщо хтось
до тебе захоче вторгнутися.

Суть протекторату в тому,
що це зазвичай включає

людей, які роблять захист і мають всю

реальну владу і вирішальний вплив.

Договір Сайкс-Пікота
також дає цю маленьку частку

розділеної території для британців,
так що вони мали б доступ

до Середзем'я.

Палестини, або Римське королівство Іудеї,

це розділене, як окрема
віддалена міжнародна власність

щось, ким будуть управляти багато

країн і я допускаю, що
буде така суперечка,

це є Свята Земля ось тут,

багато релігій мають деяку
частину їхніх святих місць

тут, тож вони все це поділили таким чином.

Ще раз, це все перебуває в секреті,

очевидно, що вони хочуть,
щоб араби дізналися про це,

тому що вони збираються
переконати арабів

приєднатися до їхнього
повстання проти османів.

Зараз, ще раз, все це було в секреті

до цього моменту в 1916 році,
коли це все було затвердженим.

Потім, ми рухаємось до
1917-го, де ми маємо

відому декларацію Бальфура.

Ось тут це є декларацією Бальфура

і, по суті, це був лист від

секретаря іноземних справ
Великої Британії Бальфура

до Лорда Ротшильда, котрий
був керуючим [Бритизеном],

головним членом єврейського товариства.

У листі він пише:" Шановний лорд Ротшильд,

для мене це велика радість передати вам,

від імені уряду нашої величності,

наступну декларацію співчуття

з єврейським сіоністським
побажанням, яке було

поданим і схваленим Кабінетом

Міністрів Його Величності з надією

щодо встановлення в
Палестині національного дому,

національного дому,
для єврейського народу,

і ми зробимо наші максимальні зусилля для

сприяння досягнути цієї мети.

Це повністю зрозуміло, що
нічого не буде зробленим

для того,щоб не нанести шкоди
цивільним і релігійним правам

існуючих неєврейських громад у Палестині,

або правам і політичному статусу євреїв

у будь-якій іншій країні.

Я буду вдячним вам, якщо ви донесете

цю декларацію до відома

Сіоністської Федерації."

Підписано Артуром Бульфуром.

Тут, він не говорить
повністю визначено..

і вони дуже уважні тут,

він не говорить, що ми підтримуємо державу

для єврейського народу,
але він каже,

що він підтримує повернення
національного дому

для євреїв, але в той же час,

він говорить, що
це ясно зрозуміло,

що нічого не буде зроблено
для того,щоб нанести шкоду

цивільним і релігійним
правам існуючих

неєврейських громад у Палестині.

Без потреби щось казати,
ви можете уявити, що це

робить дуже некомфортну
ситуацію для арабів.

З одного боку це здається,
базоване на деякій частині

листування Макмагона-Хусейна, яка була

по суті, у 1915 році, їм пообіцяли

незалежну арабську державу,
яка включатиме до себе

багато цієї території, однак в той же час,

у Декларації Бальфура, британці обіцяють

єврейській діаспорі,

що вони можуть мати батьківщину там

і може і матимуть одного дня,
хто знає, можливо одного дня

це перетвориться у державу.

Щоб зробити ситуацію для
арабів навіть ще не комфортнішою

це було 2 листопада 1917-го.

До кінця листопада,
ви маєте пам'ятати,

що у 1917-ому ми вперше маємо революцію

у Росії, цар був скинутим
з трону у лютому

і у березні 1917-го, і у жовтні

більшовики захоплюють владу.

Вони хочуть вийти з війни,

їм не подобаються ніякі
секретні договори,

не ясно, чи вони навіть отримали б те, що

вони хотіли щодо цих
секретних домовленостей,

тож вони насправді
звільняють весь цей текст

Договору Сайкс-Пікота.

Вони звільнили це,
тож у той же місяць

ми маємо арабів і османів

і останні були дуже
щасливими побачити це,

тому що б підірвало арабську віру

щодо можливої підтримки
з боку союзників,

але через місяць ми маємо арабів,
які дізнаються про

Декларацію Бальфура,
яка була публічною

декларацією і тоді пізніше
в тому ж місяці

тому що росіяни звільнили це,

формально секретний Договір Сайкс-Пікота,

тож це робить їх дуже, або принаймні трохи

підозрілими.

Таким чином,ви можете
уявити Британську Імперію,

яка намагалась мати і те, і те,

мати підтримку з боку єврейської діаспори,

поки в той же час,
мати підтримку від арабів

у їхньому повстанні проти османів

це могло призвести до
дуже важливих конфліктів

протягом десятиліть,
що могли наступити.

Не зважаючи, на який
бік проблеми ви станете,

багато конфліктів відбувається прямо зараз,

прямо в Першій Світовій Війні.

Британський уряд повністю признав це.

Прямо ось тут, трохи пізніше це був

секретар, або секретар
іноземних справ Джек Стро,

Іноземний Секретар Об'єднаного
Королівства у 2002 році.

Це заява, яку він зробив для

News Statesman Magazine у 2002-ому.

"Багато проблем, з якими
ми маємо справи зараз,

я маю особисто з ними справи зараз,"

він секретар іноземних справ,
це є

наслідком колоніального минулого..."

Наслідок колоніального минулого.

"Декларація Бальфура і суперечні

гарантії"" і суперечні гарантії, обіцянки ,

котрі були дані палестинцям

особисто в той же час, як вони були

надані євреям...

знову, цікава історія для нас,

але не почесна."

Це насправді просто початок

і ми побачимо у майбутньому
відео, як ми підемо

у міжвоєнний період, британці в деякій мірі
йдуть то вперед, то назад

навколо цієї проблеми ще раз і ще раз,

проте без потреби щось казати,
це шлях до дуже важкої

ситуації у сучасному Середньому Сході.