Чому варто прочитати "Макбета"? - Брендан Пелс'ю

Заходьте на сторінку нашої інтернет-платформи "Patreon": https://www.patreon.com/teded

Повну версію уроку можна переглянути тут: https://ed.ted.com/lessons/why-should-you-read-macbeth-brendan-pelsue

Існує настільки потужна п'єса, що за старим повір'ям її назва ніколи не має звучати у театрі. П'єса, дія якої відкривається відьомством,
а завершується кривавим обезголовлюванням. П'єса, cповнена загадок, пророцтв, жахаючих образів, безліччю жорстоких убивств. Та чи дійсно вона варта своєї слави? Брендан Пелс'ю розповідає, чому варто читати (чи перечитати) "Макбета".

Урок -- Брендан Пелс'ю, режисер -- Сильвія Приєтов.

Виражаемо велику подяку за підтримку нашим спонсорам! Без вас створення цього відео було б неможливим.
Delene McCoy, Sammie Goh, Kathryn J Hammond, Ded Rabit, Sid, Jonathan Reshef, Tracey Tobkin, Jack Ta, Megan Whiteleather, Paul Coupe, Grant Albert, David Douglass, Ricardo Paredes, Bill Feaver, Eduardo Briceño, Arturo De Leon, Christophe Dessalles, Jeff Hanevich, Janie Jackson, Dr. Luca Carpinelli, Muhamad Saiful Hakimi bin Daud, Heather Slater, Patrick leaming, Martin Lõhmus, Joris Debonnet.

["По болю в пальцях відчуваю —
щось жахливе наступає".

— Вільям Шекспір, "Макбет"].

Є п'єса, яка справляє настільки сильне
враження, що давнє повір'я говорить,

що її назва ніколи
не повинна звучати у театрі,

п'єса, дія якої відкривається відьомством,
а завершується кривавим обезголовлюванням.

П'єса, сповнена загадок,
пророцтв, жахаючих образів,

безліччю жорстоких убивств, —

це п'єса Вільяма Шекспіра, що її іноді
називають "тою самою п'єсою Барда",

або "Трагедією Макбета".

П'єса "Макбет" була вперше представлена на
сцені лондонського "Глобусу" у 1606 році,

та є найкоротшою і водночас,
найдинамічнішою трагедією Шекспіра.

Протягом п'яти актів драматург розповідає
історію шотландського аристократа,

який заволодіває троном,

створює епоху терору,

і зустрічає свій кривавий кінець.

У ході оповіді вона ставить
важливі питання про честолюбство,

владу,

насилля,

що були актуальними у шекспірівські часи,

і знаходять своє
відображення у сьогоденні.

У XVII столітті Англія перебувала у
нестійкому політичному становищі.

Королева Єлизавета І померла 1603 року,
не залишивши по собі спадкоємця,

і несподівано, її радники передали
корону Якову І, Королю Шотландії.

Два роки потому проти короля було
організовано задум з метою його вбивства,

що дістав назву Порохова змова.

Питання про те, ким треба бути,
аби зватися законним королем,

було в усіх на устах.

Тому Шекспір мав усвідомлювати,
що володіє потужним матеріалом,

коли він поєднував та адаптував історії

кривавого шотландського короля Макбета,
який правив у XI столітті,

та деяких шотландських аристократів.

Він знайшов записи про них
у "Хроніках" Холіншеда,

відомій літописній збірці історії
Британії та Ірландії XVI століття.

Шекспір також розумів,
що має розповісти цю історію так,

щоб миттєво заволодіти увагою

його строкатої та галасливої аудиторії.

У "Глобусі" збиралися представники
усіх прошарків тогочасного суспільства.

Заможні глядачі спостерігали
за дією з критих балконів,

а чернь за пенні могла дивитися виставу

з сектору під відкритих небом,
що називався "яма".

Дійство на сцені часто супроводжувалося
розмовами, насмішками та вигуками публіки.

Є навіть свідчення того, що через невдоволеність
п'єсою публіка кидала на сцену меблі.

П'єсу "Макбет" у буквальному
сенсі відкриває "бабах!"

Під гуркотіння грому
з'являються три відьми.

Вони говорять, що шукають
шотландського аристократа,

героя війни на ім'я Макбет,

а потім відлітають геть, викрикуючи
прокляття, що віщує божевілля світу.

"Є зло в добрі, добро у злі;
Летім мерщій в туманній млі!"

В наступній дії вони зустрічають Макбета
та його генерала Банко.

"Макбете, славен будь, король майбутній!"
— пророкують вони.

"Король?" — дивується Макбет.

На що ж йому доведеться піти,
щоб отримати корону?

Макбет зі своєю дружиною леді Макбет

стають на хибну стежку
вбивств, брехні та зради.

Криваву різню, що слідує за цим,

Шекспір описує найбільш пам'ятними
потужними рядками

в англійській літературі.

"Геть, проклята плямо! Геть, кажу!"
— скрикує леді Макбет,

вірячи, що не може змити
кров своєї жертви з рук.

Її одержимість виною є однією
з провідних тем твору,

нарівні зі схильністю
до зловживання владою,

порочним колом насильства та зради,

відвертим політичним конфліктом.

Як це зазвичай трапляється
з мовою Шекспіра,

чимала кількість виразів,
народжених п'єсою,

була повторена безліч разів,
і тепер вважається широко уживаною.

До них входять "всмоктав ти надмір
людяності разом з молоком",

"що зроблено, те зроблено!",

і відоме відьмине прокляття

"Булькай, пахкай, чахкай, чан!
Варіться, трута і дурман!"

Та Шекспір лишає найкращі рядки
своєму головному героєві.

Наприкінці п'єси Макбет поринає у роздуми
про всезагальність смерті

та марність життя.

"Гасни ж, куца свічко!" — голосить він.

"Життя — рухлива тінь, актор на сцені,

Пограв, побігав, погаласував
свою часину

— та й пропав.

Воно — це дурня казка, вся зі слів гучних

І геть безглузда".

Можливо, життя — це і справді казка,
розказана дурнем,

та "Макбет" такою казкою не є.

Шекспірівська мова та персонажі
увійшли у наш культурний простір

навдивовижу легко.

Режисери часто звертаються до історії,
щоб пролити світло на зловживання владою,

від американської мафії

до диктаторів по всьому світу.

П'єсу багато разів адаптували
для екранізацій,

серед яких стрічка
"Трон в крові" Акіри Куросави,

дія якої відбувається у феодальній Японії,

осучаснена версія
"Скотланд, Пенсільванія",

де Макбет та його противники

працюють менеджерами
у конкуруючих фаст-фуд ресторанах.

Не зважаючи на оболонку,

питання моральності,

політики

та влади залишаються
актуальними й сьогодні,

як, здається, і Шекспірів "Макбет".